Ця маленька історія сталася учора, під час сімейної вечері, основною стравою на якій були дитячі зоологічні макарони. Наш наймолодший сидів за тарілкою такої страви й уважно розглядав кожну макаронинку:
- О! Це зайчик! А це слоник! У мене машина!
- Так, синочок! Дивися, які вони тут усі різні!
І малюк з іще більшою увагою розглядає їстівне диво й з задоволенням поглинає свої симпатичні знахідки... Продовжує коментувати цікавинки:
- А це церква! - звучить десь на фоні голос наймолодшого.
Автоматично відповідаю:
- Тут лише тваринки, сонечко!
В цей момент в розмову втрутився наш тато:
- То то церква для тварин! - пояснив він абсолютно серйозним тоном.
Я вмерла! :) :) :)
Немає коментарів:
Дописати коментар