Вкотре перечитую казку "Пан Коцький", а ніяк не перестаю дивуватися тому, що такі прості істини залишалися для мене невидимими. Мабуть, варто було прожити життя, аби розгледіти це у звичайній дитячій казочці. Деякі речі ми можемо споглядати лише з висоти власного життєвого досвіду, отриманого унаслідок пережитих історій, подій, помилок...
Таки, отримана професія залишила свій відбиток у моєму способі мислення та сприймання інформації. Тепер завжди все аналізую, розкладаю по поличкам, розбираю кожен образ та кожну ситуацію, шукаю підтекст, приховану інформацію чи завуальоване послання...
Маленькою дуже любила казочку про дивакуватого Пана Коцького, якого взяла під своє крило хитренька Лисичка-сестричка, що зуміла обдуриту всю лісову братію... От і все, що залишилося в пам"яті з того часу, а іншого мені ніхто й не казав.
Так думала я дотепер.
Почнімо.
Образ Пана Коцького.
То хто ж такий цей Пан Коцький, головний персонаж однойменної української народної казки, переказуваної з уст в уста не одну сотню років? Тепер я його бачу як особу, яку викинули зі звичної комфортної зони й яка залишилася сама-самісінька на роздоріжжі життя. Ми нічого не знаємо про нього окрім того, що він став непотрібен господареві: чи то був успішний відкормлений кіт; чи, можливо, котяра-невдаха, який нічогісінько ніколи не вмів; чи він був уже старезним й знесиленем, а тому став нікому непотрібним,тільки й... Та це вже й не має ніякого значення. Зараз наш Кіт знаходиться на роздоріжжі й зовсім неважливо, яким було його попереднє життя, тому що сьогодні він має вибрати: чи повернутися назад й спрабувати налагодити те, що вже зруйновано, чи піти вперед, у незвіданий, темний, страшний ліс, переповнений "злими" звірами та новими випробуваннями. Він робить, як на мене, правильний вибір - не оглядається назад, туди, де вже все відбулося, а йде у незвідане, де ще може отримати шанс на нове й успішне життя, незважаючи на те, ким він був у "минулому житті".Життя Пана Коцького дійсно змінюється. Та тут неабияку роль відіграють звірі, що опинилися поруч й побачили у ньому щось, чого, можливо, він і сам не міг ніколи в собі розгледіти. Саме тут, у цьому новому житті "в Лісі" він отримав жадану повагу й шану, а також успіх і матеріальні блага. То чи не варто було один раз ризикнути, скоритися долі й не оглядатися назад, прийняти єдино правильне, але таке доленосне рішення... Змінити усе своє колишнє та звичне життя!!!
Висновок.
Пан Коцький - це образ звичайної людини, яка залишилася на роздоріжжі життя. Ним може виявитися будь-хто, тому ми й не знаємо нічого про минуле героя. Темний та страшний ліс - це майбутнє, незвідане й нове життя, яке обов"язково принесе зміни. Але які? Саме це й лякає, насторожує, наганяє страх. Та, виявляється, єдиний вихід зробити майбутнє кращим - це ступити у цей незвіданий Ліс, адже, роблячи одні й ті ж речі, що вчора, ми навряд чи отримаємо результат кращий, ніж маємо сьогодні.Мораль!
Не варто оглядатися назад. Кожна людина отримує в житті шанс і лише вона вирішує, скористатися ним чи ні. Іноді, найтемніші моменти нашого життя - це усього лише час перед світанком.Далі буде!
одного
чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити. От хазяїн
його взяв та й вивіз у ліс, думає: «Нащо він мені здався, тільки дурно
буду годувати,— нехай лучче в лісі ходить». - See more at:
http://mio-intermezzo.blogspot.com/2013/09/blog-post_17.html#sthash.w1SkWzhP.dpuf
одного
чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити. От хазяїн
його взяв та й вивіз у ліс, думає: «Нащо він мені здався, тільки дурно
буду годувати,— нехай лучче в лісі ходить». - See more at:
http://mio-intermezzo.blogspot.com/2013/09/blog-post_17.html#sthash.w1SkWzhP.dpuf
Немає коментарів:
Дописати коментар