Життя іде...

By: Unknown on 22:48

Share it Please

Tweet

Згадалися вірші Ліни Костенко, знані зі школи... Глибокі й проникливі слова, сповнені мудрості й гіркої правди... Та, чомусь, дуже часто виринають з глибин пам"яті ці знайомі рядки, стають путівною зорею, яка вказує шлях й потрібної миті нагадує: "Життя іде і все без коректур...

Життя іде і все без коректур

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
Ліна Костенко





А чи потрібні тут коментарі?! Звичайно ж ні! Нехай висновок у кожного буде свій... Усяка думка має право на життя...